Блок 2

Якщо жодна партія окремо не має більшості, кілька партій укладають коаліцію та спільно формують уряд. Вони заздалегідь узгоджують спільну програму в коаліційній угоді. Натомість фракція: це об’єднання депутатів лише однієї партії в парламенті.

Три гілки державної влади: це законодавча влада (Legislative), уряд та адміністрація (Exekutive) і судова влада (Judikative). Преса до них не належить: хоча її часто називають «четвертою владою», оскільки вона контролює владу, вона є приватною і не здійснює державної влади.

У Німеччині держава та релігійні громади відокремлені одна від одної. Державної церкви не існує; держава дотримується ідеологічної нейтральності та ставиться до всіх релігій однаково. Однак це відокремлення має характер співпраці: наприклад, держава стягує церковний податок і дозволяє проводити релігійні заняття в школах.

Німеччина не є монархією. Натомість демократія, верховенство права та соціальна держава чітко закріплені в Основному законі. Монархія в Німеччині закінчилася у 1918 році зі зреченням імператора Вільгельма II наприкінці Першої світової війни.

Соціальне страхування фінансується приблизно в рівних частках працівниками та роботодавцями за рахунок соціальних внесків (наприклад, близько 14,6 % від заробітної плати брутто на медичне страхування), а не безпосередньо за рахунок податків. Державна дотація з податкових надходжень компенсує дефіцит.

Медичне страхування є одним із п’яти стовпів державної системи соціального страхування: поряд із пенсійним, медичним, страхуванням на випадок безробіття та страхуванням від нещасних випадків. Воно є обов’язковим і фінансується на засадах солідарності. Автострахування, страхування нерухомості та страхування цивільної відповідальності є приватними видами майнового страхування і не входять до системи соціального забезпечення.

У 13 федеральних землях глава уряду має звання міністра-президента або міністра-президентки. Інакше ситуація виглядає лише у трьох міських державах: у Берліні править керуючий мер, а в Гамбурзі та Бремені. Перший мер або президент сенату.

Стаття 20, пункт 1 Основного закону гласить: «Федеративна Республіка Німеччина є демократичною та соціальною федеративною державою». Федеративна держава: це держава, що складається з членів, які мають власну державність. Натомість союз держав або об’єднання держав (таке як ЄС): це об’єднання самостійних держав.

Кожна федеральна земля має власний уряд, власний парламент (ландтаг) та власну конституцію землі. Натомість зовнішня політика, валюта та оборона належать виключно до компетенції федерації: жодна земля не має власного міністра закордонних справ, власної валюти чи власної армії.

«Єдність, право і свобода»: це перший рядок німецького національного гімну (3-я строфа «Пісні про Німеччину», текст 1841 року, автор. Август Генріх Гофман фон Фаллерслебен). Перші дві строфи не співаються. Мелодія: Йозеф Гайдн, 1797 рік.

У суспільстві існують різні інтереси та думки. Наявність кількох партій у парламенті відображає цю різноманітність і надає виборцям можливість справжнього вибору. Цей партійний плюралізм є основною ознакою демократії; однопартійна держава є типовою для диктатур.

Закони ухвалює парламент: на федеральному рівні. Бундестаг, а закони земель: відповідний ландтаг. Уряд, як правило, вносить законопроекти, але не може їх ухвалювати. Суди застосовують закони, а поліція забезпечує їх виконання.

Партію можна заборонити, якщо вона має намір боротися проти вільного демократичного ладу (стаття 21 Основного закону). Вирішувати це питання може лише Федеральний конституційний суд. Натомість критика уряду чи глави держави, а також прийняття нової програми, навпаки, прямо дозволені.

Громадяни не обирають Федерального президента безпосередньо, це робить Федеральна асамблея, половину якої складають депутати Бундестагу, а іншу половину: члени, делеговані законодавчими зборами земель. Натомість Бундестаг, законодавчі збори земель та Європейський парламент обираються безпосередньо.

Страхування догляду є наймолодшим із п’яти стовпів обов’язкового соціального страхування (запроваджено у 1995 році). Воно фінансує допомогу особам, які потребують догляду: інші чотири стовпи. Це медичне страхування, пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасних випадків.

Будівництво доріг і шкіл належить до сфери державних послуг: держава забезпечує інфраструктуру, яка потрібна всім і яку ринок не може надійно надати. Натомість продукти харчування, одяг, газети та автомобілі виробляються та продаються приватними підприємствами.

Оплата відпусток для всіх громадян не входить до завдань держави. Натомість виплати на дітей, підтримка музеїв та сприяння розвитку спорту є усталеними державними заходами в рамках соціальної та культурної політики.

П’ять конституційних органів Федерації: це Бундестаг, Бундесрат, Федеральний президент, Федеральний уряд та Федеральний конституційний суд. Громадські збори не є конституційним органом: це форма участі на муніципальному рівні, яка не має власних прав, передбачених Основним законом.

Шкільна політика належить до компетенції земель. Ця так звана культурна суверенність земель є основою німецького федералізму і причиною того, що навчальні програми, типи шкіл та терміни канікул відрізняються від землі до землі. Федеральний уряд практично не має тут повноважень.

Соціальна ринкова економіка: це німецька економічна модель: свобода ринкової економіки (приватна власність, вільна конкуренція, вільне формування цін) у поєднанні із соціальною рівновагою (соціальне страхування, колективні переговори, співучасть у прийнятті рішень). Цей термін був введений Альфредом Мюллером-Армаком і втілений у життя Людвігом Ерхардом після 1948 року.

У правовій державі затримання може здійснювати лише держава, на законних підставах та під судовим контролем: приватна поліція, яка безпідставно затримує людей, повністю суперечить цьому принципу. Натомість критика уряду, мирні демонстрації та затримання після вчинення злочину є нормальними складовими правової держави.

Народний суверенітет означає: вся державна влада походить від народу (стаття 20, пункт 2 Основного закону). Бундестаг і Федеральний конституційний суд здійснюють владу лише тому, що народ передав її їм: вони самі по собі не є джерелом легітимності.

Верховенство права означає, що навіть сама держава підпорядковується праву та законам. Державні органи можуть діяти лише в тому випадку, якщо це дозволено законом, а особи, яких це стосується, можуть оскаржити такі дії в суді. Цей термін не має нічого спільного з «правими» партіями.

Три гілки державної влади називаються законодавчою (законодавство), виконавчою (уряд та адміністрація) та судовою (судочинство). «Директива» не є гілкою державної влади: це слово означає лише вказівку або настанову.

На фотографії зображено будівлю Рейхстагу в Берліні: місце розташування Німецького Бундестагу. Її можна впізнати за скляним куполом, створеним Норманом Фостером, та написом «DEM DEUTSCHEN VOLKE» над колонадою. З 1999 року Бундестаг засідає саме там.

Управління з питань громадського порядку входить до складу муніципальної адміністрації та, серед іншого, займається питаннями підприємництва, реєстрації населення та громадського порядку. Податкова інспекція є органом землі, Міністерство закордонних справ: федеральним органом, а парафіяльна адміністрація належить до церкви, а не до держави.

Голова Бундестагу традиційно походить із найсильнішої фракції й обирається депутатами на установчому засіданні. За протоколом ця посада є другою за значимістю в державі, одразу після посади Федерального президента.

Федеральних міністрів формально призначає та звільняє федеральний президент, однак лише за пропозицією федерального канцлера або федеральної канцлерки. Отже, федеральний президент не має власного права вибору в цьому питанні, а лише виконує цю пропозицію.

В едикті римського імператора Костянтина від 321 року згадується єврейська громада в Кельні. Це найдавніше письмове свідчення про єврейське життя на північ від Альп, тобто приблизно 1700 років тому. Тому у 2021 році в усій Німеччині відзначали рік «1700 років єврейського життя в Німеччині».

Законодавча влада складається з Бундестагу (безпосередньо обраного органу народного представництва) та Бундесрату (представництва федеральних земель). Обидві ці гілки влади спільно ухвалюють федеральні закони. Виконавча влада: це уряд, судова влада. Суди (розподіл влади).