Блок 8

З «східними договорами» пов’язана постать Віллі Брандта, який обіймав посаду федерального канцлера з 1969 по 1974 рік. Його нова «східна політика» («Зміни через зближення») привела до укладення договорів із Радянським Союзом, Польщею та НДР і принесла йому у 1971 році Нобелівську премію миру.

Повна офіційна назва: Федеративна Республіка Німеччина. Префікс «Федеративна» вказує на федеративний устрій, що складається з 16 земель, а слово «Республіка»: на обраного главу держави.

Населення Німеччини становить близько 84 мільйонів осіб, що робить її найнаселенішою державою-членом ЄС. Приблизно чверть жителів цієї країни має імміграційне походження.

Державний прапор складається з трьох горизонтальних смуг: чорної, червоної та золотої. Ці кольори походять від уніформи «Фрайкорпусу Лютцова» та студентського руху XIX століття і, починаючи з Конституції Паульскірхе 1848 року, символізують єдність і свободу.

Гельмут Коль (ХДС) обіймав посаду федерального канцлера з 1982 по 1998 рік і в 1990 році домігся возз’єднання Німеччини. Саме тому його називають «канцлером німецької єдності». Водночас він вважається піонером упровадження євро та укладення Маастрихтського договору.

У пленарному залі Бундестагу висить федеральний орел, який у народі називають «товстою куркою». Це сучасний, лаконічний орел Федеративної Республіки Німеччини, а не імперський орел колишніх держав.

НДР існувала від моменту свого заснування 7 жовтня 1949 року до приєднання до Федеративної Республіки Німеччини 3 жовтня 1990 року: трохи менше 41 року.

У 1990 році до складу Німеччини увійшли п’ять нових федеральних земель: Бранденбург, Мекленбург-Передня Померанія, Саксонія, Саксонія-Ангальт і Тюрінгія. Таким чином, з одинадцяти західнонімецьких земель утворилися нинішні 16. Східний і Західний Берлін об’єдналися в одну землю: Берлін.

Сучасні кордони існують з 1990 року. Угода «Два плюс чотири», укладена між обома німецькими державами та чотирма державами-переможцями, остаточно визнала лінію Одер-Нейсе східним кордоном і повернула Німеччині повний суверенітет.

27 січня: День пам’яті жертв нацизму. Ця дата присвячена визволенню радянськими військами концентраційного та винищувального табору Аушвіц 27 січня 1945 року.

Шенгенська угода скасовує контроль осіб на внутрішніх кордонах країн-учасниць. Отже, громадяни Німеччини можуть подорожувати до багатьох європейських країн без паспортного контролю, але не по всьому світу, а зовнішні кордони Шенгенської зони й надалі контролюються.

Швейцарія межує з Німеччиною на півдні. Загалом у Німеччини дев’ять сусідніх країн: Данія, Польща, Чехія, Австрія, Швейцарія, Франція, Люксембург, Бельгія та Нідерланди.

Польща є східним сусідом Німеччини; кордон пролягає вздовж річок Одер та Нейсе. Натомість Румунія, Болгарія та Греція розташовані на південному сході Європи і не мають спільного кордону з Німеччиною.

EU: це абревіатура від «Європейський Союз». Він був утворений у 1993 році на основі Маастрихтського договору на базі Європейського співтовариства і є об’єднанням держав зі спільним внутрішнім ринком, власним парламентом та переважно відкритими кордонами.

Австрія, як німецькомовна країна, налічує приблизно 8,9 млн жителів. Німецькомовні групи населення представлені також у Швейцарії (близько 65 % населення розмовляє німецькою), Ліхтенштейні, Люксембурзі, Південному Тіролі (Італія) та Східній Бельгії: найбільша з них. В Австрії.

На прапорі ЄС зображено дванадцять золотих зірок, розташованих по колу на синьому тлі. Цифра «дванадцять» не означає кількість держав-членів, а символізує досконалість і єдність: вона залишається незмінною, незалежно від того, скільки країн приєднається до Союзу.

Данія: єдиний північний сусід Німеччини; кордон пролягає через Шлезвіг-Гольштейн. Норвегія, Швеція та Фінляндія розташовані далі на північ і не мають спільного сухопутного кордону з Німеччиною.

Приєднання НДР до Федеративної Республіки Німеччини 3 жовтня 1990 року називається «Німецьким возз’єднанням». Натомість розширення НАТО та ЄС на Схід стосувалося інших країн Центральної та Східної Європи і відбулося лише пізніше.

Люксембург межує на заході з Німеччиною, а також розташований між Бельгією та Францією. З населенням близько 660 000 осіб це одна з найменших країн ЄС та одне з трьох місць роботи в ЄС.

Європейський парламент обирається кожні п’ять років безпосередньо громадянами держав-членів. У Німеччині право голосу на виборах до Європейського парламенту мають особи, яким виповнилося 16 років.

Європейська інтеграція означає дедалі тісніше зближення європейських держав: від Європейського вугільного та сталевого союзу 1951 року через ЄЕС аж до сучасного ЄС із внутрішнім ринком, спільною валютою та спільними інституціями. Цей термін не має нічого спільного з імміграцією чи еміграцією.

Під час виборів до Європейського парламенту депутати обираються прямим голосуванням. Натомість члени Європейської комісії висуваються урядами та затверджуються парламентом, а не обираються народом.

На південному сході Чехія межує з Німеччиною, а саме з Баварією та Саксонією. Болгарія, Греція та Португалія розташовані далеко на околиці Європи.

Офіційною резиденцією Європейського парламенту є Страсбург; саме там відбуваються пленарні засідання. Засідання комітетів проводяться в Брюсселі, а адміністрація розташована в Люксембурзі.

Спільна пам’ятна церемонія 1984 року у Вердені (на полі бою Першої світової війни) стала символом німецько-французького примирення. Вона наочно ілюструє головну мету європейської інтеграції: мир і безпека завдяки співпраці, а не війні.

ЄС налічує 27 держав-членів. До 2020 року їх було 28; у результаті «Брекзиту» Велика Британія стала першою країною, яка вийшла зі Союзу.

На підставі Римських договорів 1957 року шість держав заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Атомне співтовариство «Євратом». ЄЕС є безпосереднім попередником сучасного ЄС.

Європейський парламент працює у трьох місцях: пленарні засідання у Страсбурзі, засідання комітетів та додаткові пленарні засідання у Брюсселі, а також Генеральний секретаріат у Люксембурзі. Такий розподіл є політичним компромісом між державами-членами.

Римські договори були підписані в 1957 році в Римі та заклали основи ЄЕС. Засновниками стали Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург.

Готівка в євро існує з 1 січня 2002 року. Як безготівкові кошти євро існувало вже з 1999 року; до кінця лютого 2002 року ще можна було розраховуватися німецькою маркою.