Блок 5

Мінімальна частка голосів за партію, необхідна для проходження до Бундестагу, називається 5-відсотковим бар’єром або виборчим бар’єром. Вона передбачена у Федеральному законі про вибори і в аналогічній формі застосовується також під час виборів до земельних парламентів.

Стаття 38 Основного закону визначає п’ять виборчих принципів: загальність, безпосередність, свобода, рівність та таємність. Загальність означає, що всі громадяни віком від 18 років мають право голосу; безпосередність означає, що голосування відбувається без посередників; рівність означає, що кожен голос має однакову вагу.

5-відсотковий бар’єр: це мінімальна частка других голосів, необхідна партії для отримання місць у парламенті. Він регулює проходження до парламенту, а не поведінку під час голосування чи присутність депутатів.

Під час виборів до Бундестагу обирається парламент для всієї Німеччини, тобто депутати Бундестагу. Потім Бундестаг обирає канцлера, Федеральні збори: федерального президента, а законодавчі збори земель обираються під час виборів до законодавчих зборів земель.

Регулярні вибори забезпечують мирну зміну влади: більшість може відкликати уряд без перевороту чи насильства. Саме це відрізняє демократію від диктатури, де правлячу владу неможливо відкликати.

Перед виборами громада надсилає всім особам, які мають право голосу, повідомлення про вибори. У ньому вказано дату виборів, місце голосування та інструкцію щодо подання заяви на голосування поштою. Це не виборчий талон, але воно полегшує процес голосування.

5-відсотковий бар’єр покликаний запобігти роздробленню парламенту на безліч дрібних фракцій, оскільки це ускладнило б формування стабільної більшості та створення уряду. Досвід Веймарської республіки, пов’язаний із розпадом коаліцій, став важливою причиною запровадження цього правила.

Обраних членів парламенту називають депутатами. Згідно зі статтею 38 Основного закону, вони підпорядковуються лише своїй совісті й не зобов’язані виконувати доручення та вказівки: це називається вільним мандатом.

На федеральному рівні безпосередньо народом обирається лише Бундестаг. Канцлера обирає Бундестаг, федерального президента: Федеральні збори, а прем’єр-міністрів земель обирають відповідні земельні парламенти.

Бюлетень вважається дійсним лише в тому випадку, якщо воля виборця чітко визначена: по одній галочці у графі «Перший голос» та одній галочці у графі «Другий голос». Бюлетень вважається недійсним, якщо в одному стовпчику поставлено кілька галочок, якщо поля перекреслені, або якщо в ньому містяться додаткові записи, коментарі чи підпис.

Мер або мерка є головою громади та очолює її адміністрацію. У більшості федеральних земель цю посаду обирають безпосередньо громадяни.

«Еhrenamtlich» означає «добровільно» та «без оплати»: наприклад, у спортивних клубах, добровільній пожежній службі, благодійних організаціях або батьківських ініціативах. Приблизно третина населення Німеччини бере участь у такій діяльності; волонтерство вважається основою громадянського суспільства.

Голосування заочно дозволено і не потребує обґрунтування. Натомість заборонено голосувати від імені іншої особи, голосувати по телефону або в електронному вигляді, а також голосувати особам, які не досягли 18 років, на виборах до Бундестагу.

Громадська ініціатива: це підходящий засіб: зацікавлені особи об’єднуються, збирають підписи та звертаються до міської ради та адміністрації. Така активність є цілком бажаною складовою демократії: фінансове управління чи лісове управління не мають до цього відношення.

Профспілки захищають інтереси працівників. Вони ведуть переговори з асоціаціями роботодавців щодо укладення колективних договорів про заробітну плату, робочий час та відпустки. Найбільшою німецькою об’єднавчою організацією є Німецький союз профспілок (DGB).

Трудовий суд має юрисдикцію щодо спорів, що випливають із трудових відносин, а отже, й щодо звільнень. Справи щодо розрахунків за комунальні послуги та суперечки між сусідами розглядаються в мировому або окружному суді, а справи про дорожньо-транспортні пригоди: у цивільних судах.

Конфлікти у сфері праці належать до компетенції трудового суду: це стосується звільнення, заробітної плати, довідки про роботу або колективних спорів. Сімейний суд, кримінальний суд та районний суд охоплюють інші галузі права.

У разі необґрунтованого звільнення до трудового суду подається позов про захист від звільнення. Важливим є дотримання строку: позов має бути поданий протягом трьох тижнів після отримання повідомлення про звільнення, інакше звільнення вважатиметься дійсним.

Кримінальний процес розпочинається, коли особу звинувачують у скоєнні злочину і прокуратура висуває їй обвинувачення. Зміна релігії та інакомислення захищені конституційними правами; неправильна парковка є адміністративним правопорушенням і карається штрафом без судового розгляду.

Присяжні є суддями, які виконують свої обов’язки на громадських засадах. Вони засідають на рівних правах із професійними суддями та разом із ними ухвалюють рішення щодо вини та міри покарання. Юридична підготовка для них не є обов’язковою: вони представляють у судовому процесі точку зору громадян.

Адвокати надають консультації клієнтам та представляють їх інтереси в суді. Вони виступають на боці своєї сторони. Судді виносить рішення неупереджено, прокурори висувають обвинувачення від імені держави, а присяжні беруть участь у винесенні вироку на громадських засадах.

Судді працюють у суді та виносять вироки. Згідно зі статтею 97 Основного закону, вони є незалежними і підпорядковуються лише закону. Змінювати закони може лише парламент; інтереси громадян представляють адвокати.

Судді належать до судової гілки влади. Виконавча влада забезпечує виконання законів (уряд, державні органи, поліція), а законодавча влада їх ухвалює (парламенти). «Оперативної» гілки влади як такої не існує.

Німецька назва судової гілки влади: «rechtsprechende Gewalt»: саме цим і займаються судді. Виконавча влада: це «Exekutive», законодавча влада. «Legislative».

Суддя працює в судовій гілці влади. Розподіл влади, передбачений статтею 20 Основного закону, розділяє законодавчу, виконавчу та судову гілки влади, щоб державні гілки влади могли контролювати одна одну. Преса не є державною гілкою влади.

Судовий процес у німецькій мові називається «Prozess»: наприклад, кримінальний процес, цивільний процес або процес у трудовому суді. Натомість протокол: це лише письмовий запис перебігу судового засідання.

Робота суддів полягає у відправленні правосуддя: вони застосовують чинне законодавство до конкретних справ і вирішують спори. Управління державою, планування та прийняття законів: це завдання інших гілок державної влади.

Поліція стежить за дотриманням законів, запобігає небезпекам та розслідує злочини. Вона входить до складу виконавчої влади. Захист країни: це справа Бундесверу, закони ухвалює парламент, а стеження допускається лише за суворих правових умов.

Заперечення Голокосту є прикладом антисемітської поведінки і в Німеччині карається законом. Відвідування єврейського свята: це протилежність цьому, а критика політики уряду Ізраїлю є допустимим вираженням думки, якщо вона спрямована проти політики, а не проти євреїв як людей.

Присяжні: це судді-добровольці, які у кримінальних справах виносять рішення разом із професійними суддями. Вони не є юристами, а є нефахівцями, яких обирають з числа населення строком на п’ять років. Під час судового розгляду вони мають таке саме право голосу, як і професійні судді.