Блок 4

Вибори до земельних парламентів змінюють склад урядів земель, а отже, і розподіл голосів у Бундесраті. Якщо федеральний уряд втрачає там більшість, він більше не може самостійно ухвалювати закони, що потребують схвалення, і змушений вести переговори з опозицією. Це не впливає на більшість у Бундестазі.

CSU: це абревіатура від «Християнсько-соціальний союз». Ця партія бере участь у виборах виключно в Баварії, тоді як CDU висуває своїх кандидатів у всіх інших федеральних землях. У Бундестазі обидві партії утворюють спільну фракцію, так звану «фракцію Союзу».

Другий голос визначає розподіл місць у Бундестазі: від частки других голосів залежить, скільки місць загалом отримає партія. Натомість перший голос визначає лише переможця у виборчому окрузі. Тому другий голос є політично важливішим.

У виборах до Бундестагу мають право голосу особи, які мають німецьке громадянство та досягли 18-річного віку. На місцевих та європейських виборах у багатьох федеральних землях віковий ценз нижчий, однак для виборів до Бундестагу він становить 18 років.

У Німеччині діє обов’язкова шкільна освіта: як правило, діти повинні відвідувати школу протягом дев’яти-десяти років, після чого часто настає обов’язкове навчання у професійно-технічному училищі. На відміну від деяких країн, домашнє навчання для цього не є достатнім. У Німеччині не існує системи «вибіркових обов’язкових предметів».

Той, хто публічно заперечує або применшує значення Голокосту, несе кримінальну відповідальність за розпалювання ненависті до нації відповідно до статті 130 Кримінального кодексу. Покарання може становити до п’яти років позбавлення волі або штраф. Свобода слова явно не захищає такі висловлювання.

Особи, які працюють на постійній основі, автоматично сплачують внески до системи соціального страхування: медичне, пенсійне, страхування на випадок догляду та страхування на випадок безробіття. Ці внески вираховуються безпосередньо з валової заробітної плати. Натомість соціальна допомога, допомога на дітей та допомога на оплату житла: це виплати, які отримують, а не сплачують.

Депутати відповідають лише перед своєю совістю і мають право змінювати фракцію; при цьому вони зберігають свій мандат. Якщо кількість депутатів, які змінили фракцію, буде достатньою, уряд може втратити більшість у Бундестазі. У зв’язку з цим довибори у відповідному виборчому окрузі не проводяться.

Внески до фонду соціального страхування, як правило, порівну розподіляються між роботодавцем і працівником. Цей принцип рівноправності є характерною рисою німецької соціальної держави; лише у випадку страхування від нещасних випадків внески сплачує виключно роботодавець.

До системи державного соціального страхування входять п’ять складових: медичне страхування, пенсійне страхування, страхування на випадок догляду, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасних випадків. Страхування життя є формою приватного забезпечення і не входить до складу державної системи.

Профспілки захищають інтереси працівників: вони ведуть переговори щодо колективних договорів про заробітну плату та робочий час і можуть оголошувати страйки. Їхнім аналогом з боку роботодавців є асоціації роботодавців.

Найвищою загальною нагородою Федеративної Республіки є Орден за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина, який у повсякденній мові називають «Федеральним хрестом за заслуги». Його вручає федеральний президент. Орден за заслуги перед Вітчизною та звання «Герой НДР» були нагородами НДР.

«Коаліція світлофора»: це уряд у складі СДПН (червоний), ВДП (жовтий) та «Альянс 90/Зелені» (зелений): кольори партій відповідають кольорам дорожнього світлофора. За тим самим зразком «Велика коаліція» позначає союз ХДС/ХСС із СДПН, а «Ямайка»: чорно-жовто-зелений союз.

Вагітність не є законною підставою для звільнення. Закон про охорону материнства забороняє звільнення з моменту настання вагітності до чотирьох місяців після народження дитини, як тільки роботодавець дізнається про це. Натомість тривала хвороба, запізнення або вирішення особистих справ під час робочого часу можуть бути підставою для звільнення згідно з трудовим законодавством.

Члени виборчих комісій забезпечують належний хід голосування у виборчій дільниці та після закриття дільниць публічно підраховують голоси. Вони не мають права супроводжувати кого-небудь до кабінки для голосування, а також заборонено оприлюднювати проміжні результати до завершення голосування.

Завданням добровільних членів виборчих комісій є публічний підрахунок голосів після закриття виборчої дільниці. Повідомлення про вибори надсилає місцева громада, а таємниця голосування забороняє будь-яку допомогу в кабінці для голосування.

Бундестаг обирається на чотири роки; це називається законодавчим терміном або виборчим терміном. Дострокове розпуск можливий лише у виняткових випадках, наприклад, після того, як канцлер не отримав вотум довіри.

Право голосу на виборах до Бундестагу мають особи, які мають німецьке громадянство та досягли 18-річного віку. Сам лише факт проживання або тривалість перебування не є достатньою умовою: громадяни ЄС, які не мають німецького паспорта, можуть брати участь у голосуванні лише на муніципальних та європейських виборах.

Вибори до Бундестагу зазвичай проводяться раз на чотири роки, оскільки термін повноважень Бундестагу становить чотири роки. Лише дострокове розпуск парламенту може призвести до проведення виборів раніше.

Німецький Бундестаг обирається кожні чотири роки (ст. 39 Основного закону). Дострокові вибори можливі лише у випадку, якщо федеральний канцлер не витримає вотуму довіри, а федеральний президент розпустить Бундестаг: досі це траплялося тричі в історії (1972, 1983, 2005).

Заборонено публічно закликати до знищення Ізраїлю. Це становить склад злочину, пов’язаного з розпалюванням ненависті. Натомість критика політики уряду, обговорення її або вивішування прапора на власній ділянці захищаються правом на свободу вираження поглядів.

Вибори в Німеччині є таємними: ніхто не має права дізнатися, як проголосувала конкретна особа. Саме тому існують кабінки для голосування, непрозорі виборчі бюлетені та виборчі урни. Таємниця голосування захищає виборців від тиску через те, як вони проголосували.

Перемогла та партія, яка набрала найбільшу кількість голосів: а саме, яка отримала найбільшу частку других голосів, що і визначає розподіл місць у парламенті. Стать, професія чи соціальне походження виборців при цьому не мають значення, оскільки кожен голос має однакову вагу.

У Німеччині голосування є правом, а не обов’язком. Ніхто не зобов’язаний йти на вибори, і нікого не можна покарати за те, що він цього не робить. Натомість у деяких країнах, таких як Бельгія чи Австралія, голосування є обов’язковим.

Активне виборче право: це право голосувати, тобто самостійно віддати свій голос: з 18 років на виборах до Бундестагу. Його протилежністю є пасивне виборче право: право бути обраним.

Той, хто має право голосувати, володіє активним виборчим правом. Цей термін означає право на голосування і не має нічого спільного з передвиборчою кампанією чи виборчою процедурою.

Партія потрапляє до Бундестагу лише в тому випадку, якщо набере щонайменше 5 % голосів за партію: це так званий п’ятивідсотковий бар’єр. Винятком є положення про базові мандати: той, хто здобуває достатню кількість прямих мандатів, потрапляє до парламенту навіть при результатах нижче 5 %.

У «Маккабі Німеччина» членом може стати будь-хто, незалежно від релігії чи походження. Ця єврейська спортивна федерація налічує близько 40 клубів у Німеччині, і значна частина її членів не є євреями. Спорт тут, безперечно, є місцем зустрічей.

«Вільно» означає: ніхто не має піддаватися впливу, погрозам чи примусу. Ні щодо самого рішення, чи голосувати, ні щодо вибору кандидата. Виборча агітація дозволена, а тиск чи підкуп виборців: ні.

Німецька виборча система: це персоналізована пропорційна виборча система (поєднання мажоритарної та пропорційної систем). Першим голосом обирається кандидат у виборчому окрузі (мажоритарна система), другим голосом: партійний список (пропорційна система). Розподіл місць здійснюється відповідно до результатів другого голосу.